Дійсно, питання думки здатні багато чого натворити, хоча інколи вони стають гарним підгрунтям для обговорення якоїсь теми.
Як на мене, то питання як швидко хреститися, де, і куди їхати - суто питання думки, яке залежить від розуміння і бажання та можливостей того, хто навертається до Бога.
Якщо ми обговорюємо це питання із практичної точки зору то нам важливо знати:
- навіщо людина хрестилася
- як вона хрестилася
- в який момент вона отримала спасіння.
Навіщо? Щоб допомогти самій людині розібратися із її прощенням гріхів і наверненням до Бога і щоб знати як приймати цю людину, як рідну у Христі чи ні.
А все інше - залишити цій людині і Богу, серцезнавцю.
Пару страшилок, які, нажаль, взяті із життя.
1. Прийшла люда із баптистів, із нею займалися (звісно, говорили про хрещення), далі брати розмовляють, щоб дізнатися про її навернення. Розмова: "Ви знаєте, що таке гріх? - да. Ви знаєте, що для прощення гріхів треба хреститися? - да. Ви хрестилися для прощення гріхів? - да. - Ура, це наш брат!"
Це нагадує мені Фаїну Раневську: "девочка, ты хочешь поехать с нами на дачу или чтобы тебе оторвали голову?". Широкий вибір!
Я абсолютно певен, що Діма і брати не дозволили собі так розмовляти. Діма сам рекомендує відразу із людиною записати, як вона навернулася до Бога, а вже потім із нею говорити по Писанню. Бо коли розкажеш про біблійне навернення, людина буде щиро вірити, що вона хрестилася для прощення гріхів, хоча її, насправді, ніколи цьому не вчили. А так покажеш надпис її рукою....
2. Ще одна страшилка.
Людина хвора, лежача. Занурювати в воду було, як думано, небезпечно. Що придумав людський розум. Взяли закутали хвору людину мокрим простирадлом і вимкнули світло!!!
Ніби занурили у воду!!!
Свідком цього не був, тому віддаю за що взяв.