Діма, якщо я вірно зрозумів, то розмежування - це ціль дійства, совість і розуміння? А як щодо обєктивних речей?
Я полюбляю розглядати контрасні речі, так краще видно.
| Galukd |
| Но дело в том, что человек, который празднует Рождество или Пасху, уверен, что делает это для Бога. Имеющий знание, понимает, что этого делать не нужно |
А якщо людина святкує "Трійцю" чи "Івана-Купала" (сподіваюся, що ні в кого не виникає питань з приводу того, що це суто поганська традиція) і думає, впевнена, що вона робить це для Бога, то чи буде це гріхом на основі 1 Кор 10:20? Чи буде Бог дивитися як на щось приємне для Нього чи, хоча б, нейтральне? Чи можна сказати із чистою совістю, що обкладатися зеленню на "Трійцю" для захисту буде не гріховним перед Богом?
| Galukd |
3) Направленность, мотивация.
Если я ем идоложертвенное просто как пищу, то это приемлемо (хотя приносилось идолам). |
Святкування релігійних свят полягає у виконанні певних обрадів, чиненні дійств, особливому ставленні до дня, утриманні від чогось, тощо. Чи можу я святкувати, не приймаючи участі хоч в частині цих обрядів? Ні, бо за визначенням це буде вже не святкуваня, а просто "примазався". Як я можу нарізати зелені на річці, нести святити в православний храм і думати "це нічого не значить, це я прото так", або робити інші подібні діла.
Якщо із Пасхою більш-менш зрозуміло, то як бути із іншими (Трійця, Водохреща, Миколи, та інше)? Погоджуся, що під час Пасхи я можу відповісти на привітання, як то роблять традиційно, адже Ісус таки дійсно воскрес і це щира правда. Я можу зїсти шматок (і не один, із сметанкою) паски, навіть крашанку навернути - їжа як їжа. Я пожу помолитися в цей день, подякувати за благодать, згадати Його смерть і воскресіння. А як святкувати вищезазначені язичницькі свята, щоб це було Богу приємно? Чіткі рекомендації потрібні.