Можна спробувати подивитися і на інший варіант.
Два впливових брата із різних громад побили горшки, і чубляться між собою.
А сестра Горпина, яка ні слухом ні духом нічого про це не знає і живе побожним і святим життям, "припинена" в спілкуванні.
То як бути?
Або молодий християнин, який ще не розібрвся в багатьох речах, а його вже "гамузом", із усіма, "припинили спілкуватися", а він ще і гадки про цю тему не мав.
То як бути?
Тут не варто вдаватися до емоційних аргументів. Треба дивитися на біблійні заповіді та приклади виконання цих заповідей.
Чи є де приклад чи заповідь припинення спілкування із громадами? Не знаходжу в Новому Заповіті, тому таку практику вважаю небіблійною. Навпаки, в Обявленні 3, в словах до церкви в Сардісі, сказано, що там є ті, хто в білому одязі серед невірних християн.
Якщо в громаді "жах, що твориться", то це вже питання, чи є вона Церквою Христовою чи ні, але це вже інша тема, яку раніше обговорювали. Тут згадуєтья одна "дуже гарна, дружна і побожна громада", тільки називалася вона Коринфською, і Павло не дуже гарні слова їй говорив, хоч і називав улюбленими, святими тощо. Не припиняв із нею спілкування.
Термін "припинити спілкування" часто втрачає своє значення. В Божому плані - це один із способів пристидити християнина(ку), який(яка) впав в гріх і не хоче його позбавлятися. Коли така людина відлучена, коли немає спільноти і сімї, то це вказує йому на відділення від Бога і Його сімї, Його благословінь, на те, що буде в жахливому безбожному майбутті, і таким чином, допомогає людині задуматися і повернутися до Бога.
А якщо "припиняємо спілкування" із громадою, то що це дає? Громада - це сімя, від сімї ніхто нікого не відсторонює, це стає лише засобом розмежування "свої - чужі", але де то в Писанні такий механізм встановлено?