Згадав одну ситуацію.
Із братом відвідували одну сестру похилого віку (як і більшість людей цього віку, вона християнство не дуже розуміла).
Під час спілкування вона нас запитує: "а як же моя мама? Вона така гарна, моральна людина, завжди всім допомогала, слова поганого на сказала, її всі уважали. Вона померла, то хіба Бог її не спасе?"
Ми сиділи приникши, адже що тут скажеш? Вона вся в емоціях і переживаннях і спробуй що із здорового розуму промовити, великий шанс, що це буде несприйнято.
І тут вона нас рятує і каже: "ну да, она ведь в Бога не верила, значит Он ее не спасет".
У нас ніби гора із плечей звалилася.
Хто вірує в Нього, не буде засуджений; хто ж не вірує, той вже засуджений, що не повірив в Ім'я Однородженого Сина Божого.