Також є ряд питань, відповідь на які проливає світло на суть питання:
- З чого жити місіонерам? Місіонер вже не є частиною материнської громади, а місцева громада 2-3 чоловіки. То з чого жити? Оббирати цих 2-3?
- Якщо в мене є сестра по плоті за кордоном, вірна Богу, в неї є можливість допомагати мені фінансово, а в мене є бажання і є потреба повночасно проповідувати, то на основі чого можна сказати, що вона (або брат, батько, товариш) не має права мені допомагати фінансово? Чи скасовував хто Галатам 6:10?
- Чи має громада займатися доброчинністю? Громада на лівому березі допомагала проповіднику з іншої громади, бо бачила його нужду, в нього не вистачало коштів. Чи згрішили християни тим, що допомагали брату?
- Чи може громада допомагати в скруті брату безвідносно до його роду дій? А якщо ця людина не знаходиться саме в цій громаді? Якщо може допомагати, то чи може допомагати йому, якщо він проповідує?
- Чи має право церква посилати допомогу церкві? Питання висвітлено раніше. А чи може церква-отримувач використовувати гроші на підтримку проповідника?
- Чи може заможна людина, не християнин, підтримувати проповідника? Товариш дитинства, хоче давати гроші на добрі діла. Проповідник має право брати гроші?
- А хто слова навчається, нехай ділиться всяким добром із навчаючим. Що робити, якщо я проходжу дистанційний курс навчання (Інтернет, заочний курс, по телефону, тощо?
- Що робити із авторами книг, які живуть в іншій місцевості, на основі Галатам 6:6? Нехай сіно жують, а дітям солому дають?
Єдиний (на мою думку) негативний момент у підтримці «чужих» проповідників полягає в тому, що «хто платить, той замовляє музику». Тобто: ти вчиш не так як я, я тебе не підтримую. Але те ж саме стосується і своїх громад, старійшини можуть сказати: «ти вчиш не тому, що вчить Біблія, ми тебе не підтримуємо». Це питання совісті самого проповідника, що йому робити.