що і раз, і вдруге мені на потреби мої посилали й до Солуня.
Почтати 15 вірш, то стає зрозуміло, що Павло очікував, що і інші церкви йому допоможуть. Але ж він був не в Филипах, і не в тих церквах, від яких чекав на допомогу, він був у тюрмі і в’язням проповідував, то чи згрішив він? Скільки він працював у тих церквах – не відомо конкретно; на момент написання він був не в громаді, і його підтримували! І не раз підтримували.
Значить – можна підтримувати проповідника, місіонера, який працює не в твоїй громаді, на те є біблійний дозвіл, Господь того, устами Павла, очікує.
із ревним благанням вони нас просили, щоб ми прийняли дар та спільність служіння святим. Відоме нам місце. А дар їх призначався іншим громадам Церкви. Вони підтримували інші громади! Якщо не можна підтримувати інших проповідників, то чому можна підтримувати громади? Адже вони із цих грошей будуть підтримувати тих самих проповідників.
Часу теперішнього ваш достаток нехай нестаткові їхньому допоможе, щоб і їхній достаток був на ваш нестаток, щоб рівність була,
як написано: Хто мав багато, той не мав зайвини, а хто мало, не мав недостачі. Сказано, що церкви можуть допомогати одна одній у потребах. Потреба в проповіді, в благодійності – це теж потреба. Чи можна допомогти підтримувати проповідника?
ДИВ. наступний пост.