Библия, толкование и вера

В Писанні є дуже багато місць де люди грішили, щось роблячи. При цьому їх дії не названі гріхом і не засуджені в тексті. Взяти того ж самого Петра і його зраду Ісуса, ніде не сказано, що Петро погано зробив, Юда ніде не засуджений, він сам так вирішив. То вони робили добре, адже обставини були вкрай погані, небезпечні, Петра могли побити, вбити....

Ніде, жоден приклад гріха людей не дає нам права так робити як і вони, навіть якщо Господь цих людей і благословляв за щось. Прикладів можу привести "вагон і тележку". Це були дії тих людей і це  їх відповідальність перед Владикою.

Щодо нас, то він чітко і однозначно дав нам розуміти чого від нас очікує і як ми повинні ставитися до обмана, зла, гріха, непотребу і т.д. Думаю, що не варто приводути тут усі посилання.

В мене виникає питання: чи є де-небудь у Новому Заповіті заповідь, приклад, принцип, ідея, яка б давала право або заохочувала або наказувала християнам обманювати, якщо сильно треба?
Або використовувати "білу брехню", "легенди", "небольшой обман", "частичную правду".
Попереджаю, що всі приведені місця я буду розглядати критично, дивитися на контекст і паралельні місця; власне це і є герменетика.

Також питання до Семена: що ви можете сказати з приводу теми http://forum.kievchurch.org.ua/Christianity/Bible/1712.aspx

P. S. Якщо є потреба дати визначення поняттю "обман", виділити його суттєві ознаки, пропоную свою співпрацю, принаймті в ролі критика :-)