Молитва - це розмова із Господом.
Вона така ж індивідуальна, як і почуття, думки.
Тут багато субєктивного. Взагалі поняття "коротка молитва" і "довга молитва" не підлягають логічному оперуванню, бо логіка не займається суб'єктивними поняттями.
Для когось може бути достатньо схилити голову на хвилину і звернутися до Отця. А комусь не достатньо і години, і таку людину не відірвеш від молитви. І хто із них прав, а хто ні? Звісно, якщо молитва обмежується словом "спасіба", то...
Наскільки розумію, то все питання (2 частини) повязане із публічною молитвою.
Те, що християни молилися разом ми бачимо приклад в Писанні:
Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога піднесли й промовили: Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!Як це робилося? Я там не був, але швидше за все, так як ми практикуємо зараз, із людиною, яка "проводить" молитву.
Як і що робить "ведучий", то важливе питання. Нажаль, сам опинявся в ситуації, коли молився, щоб молитва швидше завершилася, бо непомітно вона перетворилася на проповідь, особливо, коли ще й переклад добавити.
Ця проблема виникає: 1) або від різності сприйняття молитви і наших молитовних практик, коли "ведучий" звик молитися "грунтовно" а "аудиторія" ні; 2) або коли "ведучий" намагається здивувати чи вразити християн своєю мовою, побожністю, словесними попідвивертами (шо, вразив словом?); 3) коли молитва пуста і за велемовністю приховується порожнеча, багато слів без наповнення, просто красиві слова, вичитані або раніше почуті; 4) людина не розуміє ролі молитви.
Що робити "ведучому". Любити Бога і братів та сестер. Тоді молитва, якою б "довгою" вона не була, буде радістю і для християн, якщо вона із сіллю і благодаттю. Якщо не маєш чого сказати, скажи "слава Тобі, Господи" і досить, щоб інші не молилися, щоб ти замовк нарешті :). Не варто плутати молитву і проповідь, не можна зводити особисті стосунки в молитві а-ля "молимо тебе за погане серце сестри такої-то.. що всім стало відомо, що сестра - злюка, а сестра про це сном ні духом.
Що робити "нам". Не думаю, що ми повинні повторювати молитву слово в слово, ми ж не машини, бездумні копіювальники, залишимо то православним і молитовникам. Особисто я часто в молитві "відхиляюся", прошу про свої потреби, потреби братів і сестер, часто прошу про віру і те, щоб молитва моя не була формальщиною-одбувальщиною. Інколи завершую молитву після спільного "амінь". Це не означає, що я не схвалюю те, що говорив "ведучий".
Краще за все, поговорити із тим, хто "затягує" молитву. Але памятати, що наше судження буде субєктивним і ми не можемо із секундоміром і свистком чи кляпом стояти над "ведучим". Якщо ж ви вважаєте, що молитва "занадто довга" не по ваших духовних потребах, то завершіть раніше, моліться своєю молитвою, але в будь-якому разі робіть це так, щоб не заважати ближнім.
Господніх вам благословень.