Якщо паління - гидота в Божих очах, а надання знаряддя, яке використовується виключно для цієї цілі не гидота, то як тоді сприймати:
До чужого ярма не впрягайтесь з невірними; бо що спільного між праведністю та беззаконням, або яка спільність у світла з темрявою?
Якщо розповсюджувати цигарки, доки ти особисто в рота не запихаєш комусь їх - це нормально, то чи норамально бути оператором порнофільмів, ти ж участі не береш безпосередньо, нічиї очі не вилупляєш; а наркотики фасувати можна? Ти ж у вену не колеш нікому. А чи можа підробляти печатки? Ти ж їх не використовуєш, то все інші, безбожники ними користуються, а ти ж за чесну роботу отримав гроші, правда, якщо піймають, то строк теж чесний можеш (в нашій країні) отримати.
Якщо давати своєму ближньому чужими "руками" отруту є любовю, то що ж тоді ненависть і байдужість?
Якщо замість того, щоб застерегти від паління і від гріха, людина допомогає отримати курцеві куриво, то що тоді є боротьбою із гріхом?
Тут не треба забувати і про спокусу інших. Якщо ти робиш те, що спокушає, то кинь то, бо гріх чиниш. А чи спокушає кого в церкві, коли людина торгує цигарками? Думаю, і відповіді не потрібно, вона і так однозначна, якщо це церква Божа.
А як би робив ІСУС на місці того, хто торгує цигарками?
А хто каже, що в Нім пробуває, той повинен поводитись так, як поводився Він. Якщо ми в Ньому, то про це повинні говорити наші дії.
Цікаво: за твердженням спеціалістів із найму персоналу, в алкогольно-цигаркових компаніях менше охочих працювати (за моральних причин, не хочуть бути дотичним до негативного) і компанії повинні піднімати зарплату, щоб привабити людей. Люди (нехристияни, погани) розуміють що не все так добре із галуззю отруєння людей. Якщо християни цього не розуміють, то постає питання: а "чувством ли навык приучен?", яке у людини розуміння добра і зла, якщо воно не дотягує до розуміння навіть безбожників?