Библия, толкование и вера

Дозволю собі висловити думку із цього приводу.

Апріорі (або заздалегідь, як основа) вважається, що церква є Церквою Божою, має біблійний "план навернення". Наприклад в Біблії Єфесяни.

Що мене найбільше дивувало - 1 Коринтянам, особливо привітання. Почитаєш текст - тат, вибачте, зібравс бруд суспільства із усіма пороками і гріхами, а Павло називає їх святими, покликаними і таке інше, церквою. Це дає мені підстави стверджувати, що сама наявність гріха в громаді, не робить її автоматично деномінацією (хоча робить її не чистою, не такою нареченою, як вона повинна бути). Дещо пізніше, в другому посланні, ми читаємо, що християни прийняли слова Павла і покорилися волі Бога, відкинули гріхи. Тобто, у них було бажання волю Бога ставити вище своєї, хоча чогось не знали, але коли дізнавалися істну, то мінялися відразу.
Є і інші церкви, про які написано в Обявлені. Там не так вже і "багато" гріхів, але Господь говорить, що порушить їх свічника, іншими словами, Він їх відкине (вони стануть деномінаціями).
В чому різниця між цими церквами? Бажання бути із Богом і змінюватися, якщо що виявлено не вірне в житті чи вірі. Це бажання втримало у вірі Коринтян, а його відсутність погубила церкви Асійські, яким Господь дав час для виправлення.

Болючим прикладом є церква в Ефесі. Там працював Павло, прикликав пресвітерів, попереджав їх про небезпеку, а в Обявлені читаємо, що там вже все погано.

Резюме: ІМХО, різниця між тим, коли церква Божа стає деномінацією, полягає в її бажанні слідувати за Ним, в дусі покори Божій волі. Якщо церква перестає жити Богом, а живе своїми бажаннями, закриває очі на волю Бога, коли їй цю волю проповідують, то вона зрікається Його і стає деномінацією.