Мир вам.
Нещодавно була не дуже радісна подія в нашій громаді: через упорний гріх брата і небажання каятися в ньому, ми передали цю людину сатані припинивши із ним духовне спілкування, щоб це засоромило його і він задумався над серйозністю гріха і важливістю миру із Богом.
Питання розглядалося довго, деякі браття казали що треба ще і ще часу, щоб спробувати допомогти, але брат не являв ознак (принаймні публічно) бажання щирого примирення.
Як ви бачите із Писання, як довго треба пробувати допомогти?
Чи можна тут застосувати:
До Тита 3:10 Людини єретика, по першім та другім наставленні, відрікайся,До Тита 3:11 знавши, що зіпсувся такий та грішить, і він сам себе засудив.