| serHiy |
У Матея 8-11 Ісус говорить Кажу ж вам, що багато-хто прийдуть від сходу та заходу, і засядуть у Царстві Небеснім із Авраамом, Ісаком та Яковом. Жодної згадки про приналежність до церкви перед потраплянням у Царство небесне тут як бачите нема. |
Як полюбляє часто повторювати один мій знайомий, "ключем до розуміння Біблії є контекст". У данному випадку Ісус не гвоорить про умови потрапляння у Царство, а про певний факт. Що Він хотів сказати і чому?
А коли Він до Капернауму ввійшов, то до Нього наблизився сотник, та й благати зачав Його, кажучи: Господи, мій слуга лежить удома розслаблений, і тяжко страждає. Він говорить йому: Я прийду й уздоровлю його. А сотник Йому відповів: Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стріху мою... Та промов тільки слово, і видужає мій слуга! Бо
й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди то
йде він, а тому: прийди і приходить, або рабові своєму: зроби те і він
зробить. Почувши
таке, Ісус здивувався, і промовив до тих, хто йшов услід за Ним:
Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої
віри! Кажу ж вам, що багато-хто прийдуть від сходу та заходу, і засядуть у Царстві Небеснім із Авраамом, Ісаком та Яковом. Сини ж Царства повкидані будуть до темряви зовнішньої буде там плач і скрегіт зубів!...Ми бачимо, що Ісус зустрів віру у поган таку, якої не було у Божому народі (не вперше). Його слова означають, що погани попадуть у Царство, а ізраїльтяни, Божий народ, ні. Тому не слід шукати умови, там де їх немає.
В данному випадку Ви припустились помилки в тому, що не врахували контекст. Один з численних пркиладів такої помилки. Багато протестантських цекров проповідують, що для отримання прощення гріхів не потрібно охрищуватись водним хрищенням (що є грубою помилкою і фальшивим вченням). Один з підходів аргументації такий: вони беруть вірш (напркилад Ів. 3:16), де йдеться про необхідність віри, як умови для спасіння, і кажуть: "Але тут нічого не сказано про хрищення". Дійсно, там нічого не сказано про хрищення, але про нього, як про умову спасіння сказано в інгших місцях (наприклад Дії 2:38). Щоб дізнатись про роль хрищення, треба дивитись на ті уривки, де йдеться про хрищення, а не на ті, де про нього не згадується.
Так само і у Вашому випадку. Щоб зрозуміти роль Церкви у Божому плані спасіння,треба проаналіхзувати ті місця Святого Письма, де про це йдеться.
Отже,
1) Ісус в даному уривку не говорить про умови спасіння, а про те, хто його отримає, а хто ні.
2) Щодо Царства, то саме Церква називається Царством. До 2-го розділу книги Дії про царство і про Церкву проповідується як про те, що має прийти. після означеного уривку і про Церкву і про Царство пропвідується, як про реально існуючі речі. Про Царство, яке наблизилось, проповідували
а) Іван Христитель
б) Ісус
в) учні Ісуса (не менше, як 70 чоловік)
г) пророки Старого Заповіту (Даниїл, Ісая).
Дивіться Кол. 1:13, наприклад. Ніхто не зможе поасти в Царство на Небесах не будучи частиною Царства Божого на землі.
3) Спасені додаються Богом до Церкви (Дії 2:41,47).
4) Чи є хоча б один приклад, щоб людина була хрситисянином, але не була членом Церкви? Це не можливо за визначеннями, чим є Церква. Напркилад, сім"я Божа, тіло Христове тощо.
5) Церква є зсоередженням Божого предвічного плану (Ефес. 3). Саме Церква є кінцевим призначенням усіх Божих земних намірів.
6) Ісус є Спасителем Тіла (Ефес. 5:23, яким є Церква, Ефес. 1:22,23).
7) Ісус віддав Себе за Церкву (Ефес. 5:25).
8) Своєю кров"ю Христос набув Церкву (Дії 20:28).
Можна писати і далі, але цього вже достатньо, щоб побачити нерозривний зв"язок між життям у Хрситі та Церквою (і спасінням також).
Щодо структури, то вона досить проста. Ісус Христос є Головою Церкви, а вона є Його духовним тілом (Ефес. 1:22,23 через Церкву Він являє себе цьому світові). На землі церква представлена помісними зібраннями, на чолі яких стоять єпископи (мають владу приймати рішення у питаннях доцільнсоті, керують общиною, яка є автономною) вони ж пастирі, вони ж пресвітери, вони ж старійшини (Фил. 1:1,2; Дії 14:23; 20:17,28; 1 Пет. 5:1-5; 1 Тим. 3:1-7; Тит. 1:5-9). Окрім пастирів є диякони, до яких аткож висуваються спеціальні вимоги (1 Тим. 3:8-12), вони підзвітні єпископам, і не мають влади. Для навчання церкви також є учителі та євангелісти (Ефес. 4:11). Як я вже зазаначив, кожна громада є автономною. Церква не має пірамідальної структури. Як на мене, про функціонування церкви якнайкраще написано в Ефес. 4:11-16.